Які банківські реквізити можна і не можна повідомляти іншим?

За допомогою банківської картки сьогодні виконується більшість фінансових операцій. На них перераховується заробітна плата, пенсії, стипендії, з них оплачуються комунальні платежі, поповнюється мобільний та сплачуються будь-які оплати за товари та послуги.
Постійне використання банківської картки робить її привабливою для шахраїв. Вони усвідомлюють, що викравши саму картку або ж дізнавшись її реквізити, автоматично вони отримають доступ до грошей на рахунку.
Щоб не дати шансів фінансовим шахраям, потрібно знати, які дані банківської картки не можна вводити та розповсюджувати, та які є способи захисту від шахрайства з платіжними картками.

Що таке банківські реквізити?

Незалежно від виду та призначення, кожна картка має кілька характерних ознак для розпізнавання фінансовими системами. Кредитні, дебетові, передплачені картки мають такі реквізити:

1. Унікальний номер, що складається з 16 цифр, у якому зашифровано код платіжної системи — емітента, країни походження банку, самого банку та відділення, у якому картку було видано.
2. Ім’я власника — іменна приналежність підвищує рівень захисту картки від зловживань третіми сторонами.
3. Термін дії — всі картки видаються на певний період часу, після завершення якого більшість із них підлягає поновленню чи заміні.
4. CVV-код — вказується на звороті картки та використовується для ідентифікації власника банківського рахунку.
5. ПІН-код — унікальний код, який встановлює сам власник на свою картку для ідентифікації особи та захисту від крадіжок при знятті готівки в банкоматах та при розрахунку карткою.

Всі ці реквізити виконують дві функції: сприяють розпізнаванню картки платіжними системами та забезпечують її захист від шахрайства.

Які банківські реквізити можна повідомляти?

Серед усіх реквізитів картки дозволяється повідомляти стороннім особам лише 16-значний номер. Що можна зробити, знаючи номер картки без інших даних? Виключно перерахувати кошти на цю картку. Це звична практика та зручний спосіб проведення грошових переказів, який можна здійснити через термінал самообслуговування чи мобільний банківський додаток.
Доречно також платнику повідомити ім’я, зазначене на картці для додаткової перевірки правильності введення самого номеру. Якщо при введенні платіжних реквізитів система розпізнає номер та видасть ім’я власника, це слугуватиме гарантією того, що кошти будуть перераховані правильному отримувачу. Проте, не для всіх користувачів платіжна система підтягує ім’я власника рахунку. Це не є помилкою, проте номер картки в такому разі краще перевірити ще раз.
Чи безпечно давати номер картки незнайомим людям? Для грошових переказів чи інших ділових відносин — так, за умови регулярного оновлення паролів доступу до рахунку. Шахрайство з банківськими картками вимагає додаткової інформації, а сам 16-значний номер не дасть зловмисників жодних преференцій.

Які банківські реквізити не можна повідомляти?

Якщо на питання, чи можна давати номер картки, можна відповісти ствердно з певними умовами, то, щодо того, чи можна вказувати CVV код у розмові з, так званими, співробітниками банку чи будь-ким іншим, відповідь однозначно негативна. Головне правило захисту свого банківського рахунку: нікому, ніколи, за жодних обставин не можна повідомляти ПІН-код та CVV2 своєї картки. Саме з їх допомогою шахраї отримують доступ до рахунку, грабують та проводять різноманітні фінансові махінації.
Працівники банку ніколи не запитують жоден з цих номерів. Тому, якщо хтось телефонує, представляється співробітником банку та просить назвати коди банківських карток для «уникнення блокування картки», «перешкоджанню несанкціонованих дій із карткою», «перевірки особи власника рахунку» — будьте певні, що це шахраї. В такому випадку необхідно одразу завершити розмову, заблокувати номер телефону та повідомити його на гарячу лінію свого банку та мобільного оператора для внесення у чорний список.

Як захистити свої банківські реквізити?

Обачність та уважність — запорука безпеки кожного власника банківської картки. Від чіткості дій, пов’язаних із платежами, умовами зберігання та використання карток залежить недоторканість коштів. Фінансові шахраї вишукують та вичікують на помилку, щоб уміло скористатися ситуацією. Тому, щоб не давати їм шансів на успіх, варто дотримуватися таких рекомендацій:

1. Не записувати ПІН-код, запам'ятовувати його.
2. Для кожної картки придумувати новий ПІН-код.
3. Якщо карток декілька, і хвилюєтесь, щоб не забути пароль до них, ПІН-коди можна занотувати та запис заховати у надійному місці, у жодному разі не носити із собою у гаманці.
4. Не озвучувати секретні коди перевірки, які банк надсилає у СМС під час виконання переказів та платежів.
5. Заздалегідь дізнатися та зберегти номер гарячої лінії свого банку для миттєвого зв’язку у разі проблем із карткою чи підозрою на шахрайство.
6. Замовити послугу мобільного банкінгу у вигляді СМС-інформування чи повідомлень у мобільному додатку щодо всіх транзакцій за рахунком для оперативного реагування у разі виникнення несанкціонованого доступу.
7. Ретельно перевіряти потенційних контрагентів на доброчесність, вирішуючи, чи можна давати номер банківської картки для платежів та переказів.

Варто пам’ятати, що відповідальність за безпеку картки та банківського рахунку повністю лежить на власнику. Така принципова позиція прописана у банківському договорі, де зазначено, що банк не несе відповідальності за збитки, понесені клієнтом внаслідок розголошення конфіденційної фінансової інформації, зокрема секретних реквізитів своєї платіжної картки. Банк може лише допомогти у випадках помилкового перерахування коштів або збитків, заподіяних з його вини під час системних збоїв.
В усіх інших випадках власник картки своїми відповідальними діями, зокрема оновленням паролів, програмного забезпечення мобільного банківського застосунку для його коректної роботи та надійним зберіганням платіжної картки, забезпечує безпеку, недоторканність свого рахунку.